Нотатник

Минулого року я вже писала про те, які ресурси та підручники стануть у пригоді тим, хто бажає вивчати українську мову як іноземну. Час оновити інформацію. Зараз я перебуваю в Пенсильванському університеті, що у Сполучених Штатах Америки, як учасниця фулбрайтівської програми Foreign Language Teaching Assistant (FLTA) , тобто моя основна роль тут – бути native speaker для тих, хто бажає вивчити українську мову, а також усіляко популяризувати українську культуру загалом. Готуючись до участі в програмі, я повернулася до дослідження різноманітних джерел, які допомагають опанувати українську мову, адже в попередній публікації охопила тільки невелику частину з них. І радо поділюся своїми знахідками. Почну з кількох висновків, яких я дійшла: не варто плутати вивчення української мови як іноземної та вдосконалення своєї української як рідної мови: умовний лепетун допоможе підвищити грамотність чи урізноманітнити мовлення, але навряд чи стане вдалою стартовою точкою для опанування украї...

Поки половина мого фейсбуку їздить по Лондонах, Римах і Парижах, ми з Женею опинилися в Румунії. А куплені не на ті дати квитки і, відповідно, заброньований готель на меншу кількість днів зробили наше перебування тут досить різноманітним. До Бухареста я вирішила підготуватися, тому почитала різні поради/враження/описи на всяких тревел-сайтах. Усі вони одноголосно стверджували, що столиця Румунії не варте уваги місто, брудне, нецікаве, у якому стара архітектура потворно поєднується з сучасними «шедеврами» будівельної справи. Ось з таким напіврозчарованим настроєм і полетіла. І мої очікування розбилися вщент. Центр міста чимось нагадав мені Відень. Напевно, помпезними будівлями, рікою в акуратному каналі з просторою набережною, скляними фасадами нових будівель, розкиданими повсюди електросамокатами, низькими тротуарами і рясною розміткою на дорогах. Узагалі найбільше в Бухаресті я хотіла побачити славнозвісний величезний парламент. Так-от, якщо не знати, як цей парла...

Порівнюю попередню та оновлену редакції українського правопису. Працюю зі стереотипним виданням попереднього правопису 2008 року та оновленою редакцією , яку оприлюднило на своєму веб-сайті (тобто вже вебсайті) Міністерство освіти і науки України 3 червня 2019 року. Я користуюся «старим правописом», поки не опрацюю нову редакцію повністю. Перші 30 параграфів оновленої редакції правопису української мови присвячено позначенню буквами деяких голосних та приголосних звуків, а також різноманітним процесам, які з ними пов’язані, зокрема чергуванню і спрощенню. Відразу впадає у вічі, що структура цих розділів відрізняється від попередньої редакції. Деякі параграфи зникли, проте з’явилися й нові. Окрім того, змінено логіку їхнього розташування. Також помітна й інша термінологія, до якої вдався авторський колектив. Наприклад, у старій редакції – подвоєні приголосні, у новій – подвоєння букв на позначення приголосних звуків. Як наслідок, це вплинуло на формулювання окреми...