Із 30 пунктів, які я записала у список на 2017 рік, виконала аж 5! І серед них – відвідати всі обласні центри України. «Усі» – це досить умово, бо в Луганську не довелося бути до 2014, а зараз якось і не особливо можна. КИЇВ. Уперше я побувала тут у п’ятому класі. Потім багато разів приїжджала в НЕНЦ – Національний еколого-натуралістичний центр: брала участь у різних конкурсах, конференціях, школах; потім були олімпіади, МАН і всяке інше, аж допоки в 2005 році не вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З того часу живу, працюю, радію і сумую тут. НА ФОТО: університет моєї мрії, місце, з якого все починалося, – мій Шевченка. АР КРИМ. Про відпочинок в «Артеку» мріяв чи не кожний у часи моїх юних літ. Мені пощастило побувати там у 2000 році. А потім ще не раз поверталася до Криму – і з освітньою метою, і для відпочинку. НА ФОТО: остання поїздка до Криму. Це був ІІІ етап Вищої політичної школи. З четвертої ранку я сиділа в ...