#історії_людей. ВІН

О 2:29 він повернув ключ у замку, відчинив двері і зайшов до квартири. Поспіхом роззувся. Уже за кілька секунд почувся звук: він увімкнув телевізор. Спочатку дивився якийсь футбольний матч, коментував навздогін коментатору, зітхав, напевно, реагуючи на невдалі атаки. Згодом перемкнув канал – тепер реготів під якесь гумористичне шоу. Я проживала цю ніч разом з ним, поки десь о четвертій не провалилася в сон.

Загадковішої людини в моєму теперішньому житті, напевно, не було. Дорослий чоловік, у класичному розумінні цього слова, з широкою спиною, сильними руками. Весь такий маскулінний до кінчиків пальців. З низьким і гучним голосом. Коли він розмовляє, то стінами наче проходить маленький землетрус. А для розмов по телефону він чомусь найбільше полюбляє ванну. Говорить голосно, на повні груди сміється, і стільки життя в тому сміху, а стіни напівпорожньої кімнати відбивають ці звуки, посилюють і прокочують луною.

Часом до нього заходить друг. Вони довго засиджуються на кухні, голосно розмовляють, не менше п’ють. І чим більше випивають, тим голоснішою стає їхня розмова, а потім скляні пляшки одна за одна котяться долівкою.

Інколи заходять і дівчата. Зазвичай вони усамітнюються у ванні. І тепер ця порожня кімната луною відбиває і її, і його голосні зітхання. Інколи все закінчується більш класично з рівномірним постукуванням ніжки ліжка об підлогу. А потім віддаляється дрібне цокотання каблуків, і за ними зачиняються вхідні двері.

Мені важко уявити, що в нього за робота, який життєвий графік, а може, узагалі він – вампір? До дванадцятої ночі на його території панує тиша і спокій. Як тільки стрілки годинника зійдуться на опівночі, умикається пральна машинка, працює пилосос, меблі переміщуються туди-сюди. Іноді йому потрібно щось терміново відремонтувати, і він береться за молоток. А за кілька годин все стихає, звичайно, якщо він не ввімкне телевізор з якимось гумористичним шоу…

Здається, я так багато про нього знаю. Але я ніколи його не бачила. Він – мій сусід поверхом вище.