Нотатник

Заняття 2 7 грудня 2017 року «Якби я знову став/ла підлітком?» 1. Знайомство Будь ласка, об’єднайтеся в пари. Розкажіть один одному, яким ви уявляли себе, наприклад, у шістнадцятирічному віці. І що в результаті з цих думок утілилося в життя? 2. Відгадай історію зірки У вас аркуші паперу з п’ятьма історіями п’яти різних українських зірок, а також їхні фото. Прочитайте історії зірок, а тепер спробуйте зіставити, кому вони належать. 1. Не мріяв про сцену. Він хотів бути піаністом. Мама навіть піаніно йому купила, але майбутня зірка до нього швидко охолола. Далі він вирішив стати художником. І спочатку йому все вдавалося: училище закінчив, картини почав писати. Але й у цьому захоплені довго не затримався. Довго не роздумуючи, хлопець вирішив здобувати практичну професію і пішов до торгово-кулінарного училища. 2. Перш ніж вийти на сцену, спробував себе у багатьох іпостасях. У дитинстві мріяв стати художником, тож вступив у педагогічне училищ...

Заняття 1 5 жовтня 2017 року « Як вони це роблять: незвичайні історії незвичайних людей» 1. Знайомство. Викладач представляється, озвучує тему заняття, а також три факти про себе: один стосується минулого, один теперішнього і третій – майбутнього. Факти повинні стосуватися якихось незвичних речей, які відбулися або ні. Завдання слухачів – відгадати, що є правдою (2 факти), а що ні (1 факт). Для того, щоб з’ясувати це, вони можуть ставити питання. Після цього слухачі отримують аркуші паперу, на яких повинні також написати по три факти про себе (минуле, теперішнє, майбутнє). Об’єднавшись у невеликі групи, слухачі озвучують факти про себе, а потім відгадують, що правда, а що ні. Ім’я ___________________________________________________________________________ Три факти про мене Минуле: _______________________________________________________________________ ______________________________________________________________________________ Теперішнє:_____...

Рано чи пізно це мало статися. Новітня історія України крізь призму не економіки чи суспільно-політичних подій, а інституту президента. І першим написав її політолог Євген Магда. Насправді важко писати про книгу, з автором якої знайома і маєш можливість час від часу спілкуватися. Ще важче писати, коли книга подарована. Ну і найважче, коли не надто добре знаєш новітні політичні події, а ще більше – боїшся давати їм власну оцінку. Але факт лишається фактом: переді мною книга Євгена Магди «Шостий», яка підсумовує діяльність кожного з п’яти Президентів України та робить прогноз, який має бути обранець на посаду Глави держави 2019 року. На термін кожного Президента відведено окремий розділ книги. Перш ніж проаналізувати діяльність гаранта Конституції автор коротко описує становище України, у якому вона знаходилася на той час: економіку, суспільно-політичні настрої, взаємини з сусідніми державами, зміни, що відбулися, основні події тощо. І тільки після цього переходить власне до...

«Ти можеш бути впевнений: у біді тебе не покину, у в'язницю передачу принесу», – любила повторювати йому, коли він вкотре встрявав у революційно-патріотичний шкандаль. І хто б міг подумати, що передачу таки доведеться збирати, правда, не у в'язницю, а в лікарню: після чергового заходу йому добряче дісталося, і тут, у чужому для нього місті, я не могла вчинити по-іншому. У мене вже колись був досвід часопроводження в лікарні і догляду за хворим, тому збиралася швидко: постільна білизна, тапки з якогось готелю, чашка/тарілка/виделка/ложка, зубна щітка і всяке вмивальне і навіть спідня чоловіча безрозмірна білизна, яка дісталася мені в подарунковому наборі від «Ейвону». З холодильника взяла щось з їжі з надією, що їстиме хоча б тому, що готувала це я. Про що я могла думати довгі 57 хвилин дороги до лікарні? Про наше знайомство, яке сталося майже три роки тому на якомусь черговому збіговиську активних та небайдужих. Я вийшла раніше на кава-паузу, і поки напій готував...

Ще кілька годин тому я навіть уявлення не мала про існування цієї людини у світі, а зараз дивилася в його світло-карі очі на фото і не могла відвести погляду. Як це зазвичай і трапляється, замість спати, я безцільно мандрувала нетрями Інтернету в опівнічний час, марнотно вбиваючи лічені години, відведені на сон. Що, що привабило мене в цій статті? Може, такий незвичний підпис автора, у якому вчувалося щось князівське, наче постале зі сторінок давньоруських літописів, якими я "зачитувалася" на першому курсі університету? Блог про мандрівку Україною. Здавалося б, звичайний текст, геть не позначений комами в складнопідрядних реченнях і з помилковим написанням «нажаль» і «доречі». Але кожне його речення було сповнене любов'ю до цих пройдених стежок і щойно звіданих нових емоцій, залюбуванням безкраїми пустелями, якими де-не-де котився якийсь будяк, дитячої цікавості і водночас великої самодостатності і впевненості в тому, що він робить, де він є, хто він є і що бажа...