Нотатник

Заняття 1 5 жовтня 2016 року План заняття 1. Знайомство 2. Ваші очікування 3. Наші принципи роботи 1.    Помилятися (на помилках вчаться, окрім того, саме вони допомагають виявити прогалини у знаннях та те, на що потрібно звернути особливу увагу) 2.    Ставити питання (перепитування незрозумілі поняття, значення слів тощо) 3.    Добровільність (у відвідуванні занять та виконанні завдань) 4.    Почерговість (уважно слухати своїх колег, поважати їхню думку, відповідати та говорити по черзі) 5.    Словничок (зошит або блокнот для запису нових слів для поповнення лексичного запасу). 4. Теоретичний блок ЗВУКИ І БУКВИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ Український правопис базується на  фонетичному принципі , що передбачає:  як бачимо, так і читаємо. Голосні : а, о, у, е, и, і Зверніть увагу:   українській мові  не властива редукція  у вимові голосних звуків, вони звучать чітко. Св...

(текст лекції на семінарі для викладачів  Безкоштовних курсів української мови,  19.08.2016, Розлуч) Недарма для нашого невеличкого спілкування я обрала такий доволі провокативний заголовок. Побутує думка: тільки-но запишешся на курси – і все: результат гарантовано, знання і практика по невидимих каналах самі потраплять тобі в голову та реалізовуватимуться в мовленні. А сертифікат стане свідченням здобутої освіти. Проте це не так. Щоб отримати результат, потрібно добре працювати. З першого заняття. З першої вправи. З першого «не хочу, не буду, не треба», долаючи всі незручні ситуації, провокуючи такі ситуації, найголовніше – полишаючи зону комфорту. Загалом будь-яке практичне завдання покликане створити такі умовити, коли слухач опиняється за межами власної зони комфорту, опиняється у незвичайних для себе обставинах й умовах і повинен формувати нову для себе модель поведінки, у нашому випадку – мовної, для того, щоб якимось чином адаптуватися до цих нових у...

Люди говорили, що моя бабця була відьмою. А ще казали, що я схожа на неї. Я проходила повз них, а вони перешіптувались: «Дивись-дивись, яка схожа, точно відьмою буде, як і бабця». Бабуся тільки жартувала з тих розмов, проте, неоднозначно посміхнувшись, повторювала: «Можливо все, варто тільки сильно захотіти». Я не вірила. До одного дня. До Одного. Один. Моя любов. Кому я вірила. Кому довіряла. За ним не відчула фальшу. Але одного дня він сказав мені: «Сорі, дєтка, це був жарт. Я виграв парі: зумів закохати в себе відьму і протриматися з нею 666 днів. Тепер я заберу свою винагороду. А тобі кажу до побачення». Йшов сильний дощ. Заливав стіною. Я повернулася додому і порожніми очима дивилася у вікно на цю дощову безкінечність. «Яка з мене відьма? Була б відьмою, зараз у цю ж мить затопила б усіх, заповнила водою, щоб вона лилася з рота, вух, очей, а разом з нею виходила вся злість і паскудь, яку вони носять у собі.  Якби я була відьмою, я б зробила так, щоб жодного р...

Життя бентежне. Отак прокинулася одного звичайного понеділкового ранку, а вже о п’ятій вечора у мене був готовий пакет документів на візу та квитки до Стокгольма. А все завдяки доброму копняку мого хорошого приятеля Максима Куниці, який власне й опікувався моїй візитом, пізнавальною програмою і навіть харчувальною складовою заходу ;).  Мушу зізнатися в страшному гріху. Незважаючи на свій поважний вік, ця поїздка стала моєю першою закордонною мандрівкою в межах дії шенгену. Тому в принципі й не дивно, що всі п’ять днів я проходила з широко розплющеними очима й відкритим ротом, повсякчас повторюючи: «От цивілізація!». Правда, Макс сказав, що своє пізнання Європи я почала з «вищої ліги» і не все ЄС аж настільки разюче відрізняється від України.  Загалом хочу поділитися своїми враженнями від перебування у столиці Швеції Стокгольмі на початку серпня 2016 року.  Громадський транспорт  Перше, що ми зробили просто в аеропорту, купили проїзний ...

До 2013 року у моєму житті були тільки два серіали, які я дивилася ще зі школи. Перший – «Секс у великому місті», другий «CSI: Лас-Вегас». А потім у мене з’явився швидкий і необмежений Інтернет, і дівчину заполонила бездна серіальної чорної діри ;) Серіали увірвалися в моє життя, і ось вже протягом трьох років доволі затишно в ньому почуваються, супроводжуючи мої одинокі вечори страданія і часоубіванія, вишивання, малювання, майстрування, працювання, прибирання, ранкові збори на роботу, сніданки/обіди/вечері ну й таке інше. Нещодавно в мене виникла серіально-екзистенційна криза: не було що дивитися. Я нишпорила просторами Інтернету, щоб знайти щось подібне на «Менталіста», «Білих комірців» або на крайніх випадок «Мислити як злочинець», проте мої пошуки були марні. Тоді, сповнена суму і відчаю, скромним на кілька рядків постом я звернулася за порадою до ФБ-спільноти – і, на мій превеликий подив, була вражена неймовірною кількістю отриманих порад. Щоб добра справа не пропала марн...