ГОДІ БАЙДИКУВАТИ, НУМО ПРАЦЮВАТИ: приклади роботи на заняттях

(текст лекції на семінарі для викладачів 

Безкоштовних курсів української мови, 

19.08.2016, Розлуч)

Недарма для нашого невеличкого спілкування я обрала такий доволі провокативний заголовок.

Побутує думка: тільки-но запишешся на курси – і все: результат гарантовано, знання і практика по невидимих каналах самі потраплять тобі в голову та реалізовуватимуться в мовленні. А сертифікат стане свідченням здобутої освіти. Проте це не так. Щоб отримати результат, потрібно добре працювати. З першого заняття. З першої вправи. З першого «не хочу, не буду, не треба», долаючи всі незручні ситуації, провокуючи такі ситуації, найголовніше – полишаючи зону комфорту.

Загалом будь-яке практичне завдання покликане створити такі умовити, коли слухач опиняється за межами власної зони комфорту, опиняється у незвичайних для себе обставинах й умовах і повинен формувати нову для себе модель поведінки, у нашому випадку – мовної, для того, щоб якимось чином адаптуватися до цих нових умов чи принаймні послабити їх несприятливий вплив.

Саме тому жодних байдиків на наших заняттях, тільки практика, тільки робота, тільки хардкор!

Я хочу поділитися з вами прикладами завдань, які я використовувала на своїх заняттях упродовж трьох навчальних років.

Загалом можна виділити кілька типів практик:

1.   Короткотермінова – тобто така, що відбувається в межах одного заняття.

2.   Середньотермінова – завдання для групи впродовж кількох занять.

3.   Довготермінова – завдання для групи упродовж усього навчального семестру.

4.   Індивідуальні завдання.

КОРОТКОСТРОКОВІ ЗАВДАННЯ

Така робота розпочинається з першого заняття, з перших хвилин. Саме знайомство я рекомендую проводити за допомогою своєрідної гри. Варіанти:

1.   Знайомство: об’єднатися у пари, розповісти один одному про себе та свою мотивацію навчатися. Коли пари закінчать свою роботу, то кожен слухач представляє свого напарника.

2.    Кожний слухач отримує номер, а також аркуш, на якому є номер та речення. Речення містить помилку, яку потрібно виправити. Слухач представляється, розповідає про свою мотивацію, зачитує речення, пробує виправити помилку і передає слово людині, речення якої має той же номер, що номер у попереднього.

Інші приклади.

Для «розігріву» на початку заняття можна використовувати такі завдання:

•  Переплутані літери (показуєте аркуші паперу з словами, на яких переплутані літери, слухачі повинні відгадати слово).

•  Нові слова з старого слова (вправа на складання нових слів з літер вже наявного слова на швидкість, на найбільшу кількість нових слів тощо).

Протягом заняття:

·  Діалекти – знайди відповідник (у групі слухачі отримують картки з діалектними словами та їхніми літературними відповідниками, які потрібно поєднати).

·  Пояснити значення фразеологізмів, приказок і т.д. один одному (у парах або групах спробувати пояснити один одному значення прислів’їв, приказок, фразеологізмів або іншої маркованої лексики, потім поділитися з аудиторією враженнями).

·  Розробити туристичний маршрут (у групі розробити та представити туристичний маршрут містом).

·  Скласти вірш з рядків (у групі слухачі отримують вірш, кожний рядок якого розрізаний, потрібно скласти вірш, зачитати його, обговорити та дізнатися правильну відповідь)

·  Що це за картинка? (у групі або парах слухачі розглядають картинки і намагаються дати відповіді на питання: що це таке, для чого його застосовують (наприклад, незвичайні предмети побуту), до якої професії належить ця людина (портрети), потім таємниця розкривається).

·  Скласти розповідь зі слів, картинок, словосполучень… (у групах або парах спробувати скласти текст, історію, вірш тощо з поданих картинок, слів, словосполучень тощо).

СЕРЕДНЬОСТРОКОВІ ЗАВДАННЯ

Цього року практикували подібні завдання у групах при вивченні числівників, це зайняло кілька занять.

Слухачі були об’єднані в кілька груп, завдання яких було підготувати на наступне заняття українські прислів’я і приказки з використанням різних числівників (кожна група отримувала свої числівники).

ДОВГОТРИВАЛІ ЗАВДАННЯ

Завдання, які ми виконуємо протягом навчального семестру. У мене є досвід трьох таких завдань:

1.   Домашнє читання. Протягом семестру ми читаємо «товсту» книгу, на одному з останніх занять обговорюємо її, ділимося враженнями тощо.

2.   «Бажання на новий рік». Наприкінці першого навчального семестру перед Новим роком ми писали побажання самим собі у майбутньому, тобто те, що ми хочемо зробити, здійснити, навчитися і т.д. протягом наступних місяців, на останньому заняття ІІ семестру розкривали ці бажання і ділилися, що збулося, а що ні.

3.   «Таємне слово». На початку семестру ми записали найрізноманітніші слова на аркушах паперу, потім змішали їх разом. Кожен витягнув по слову й отримав завдання якнайчастіше вживати його у повсякденному житті та на кожному занятті протягом семестру. На останньому занятті ми розкривали таємницю, ділися досвідом, чи вдалося дотриматися умов гри, чи було важко і чи ввійшло це слово у звичайний словник.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1.   Підготувати розповідь:

а) на основі картинки (наприклад, показати аудиторії зображення, це може бути портрет, пейзаж, інтер’єр, міська пам’ятка тощо), картинки можна супроводжувати мінімумом лексики. Наприклад, якщо це портрет, то подати перелік прикметників, за допомогою яких можна описати риси обличчя).

б) описати отриману картинку (наприклад, це якась локація) так, щоб інші слухачі відгадали, що це таке.

2. Підготувати на наступне заняття відповіді на питання, що виникли на попередньому. Такі завдання стимулюють самостійну роботу слухача. Під час обговорення інші слухачі можуть ставити йому питання, таким чином стимулюючи дискусію.

3. Поетичні читання. Ми практикували до річниці Тараса Шевченка. Слухачі отримали завдання обрати поезію Шевченка, поділитися якимось спогадом, емоціями, враженнями, ситуаціями, пов’язаними з його творчістю, та продекламувати поезію.

4.   Підготувати презентацію на довільну тему. Подібне завдання цього року стало справжнім експериментом, але загалом мало доволі непогані результати.

У чому його особливість? Слухач готує виступ на 15-20 хвилин на свою тему, а потім опиняється у ролі доповідача перед аудиторією. Він тренує свої мовні навички, навички публічного виступу, долає страх виступати перед аудиторією, а головне – опановує лексику і вчиться будувати синтаксичні конструкції зі своєї професійної сфери, а це крок до того, щоб власне вживати українську на роботі.

Сподіваюся, мій досвід буде вам корисним :).

З повагою Мар’яна Добоні