#історії_людей. Повз

Як приходить та мить, коли минулася любов?

Коли я була на першому курсі, закохалася в хлопця з іншого факультету, суцільно платонічно. Тривалий час його прізвище було паролем на моєму ноутбуці. Одного дня я на автоматі ввела комбінацію літер, навіть не задумавшись, що за ними стоїть реальна людина. Так я зрозуміла, що минулася любов.

Коли я була на третьому курсі, мене запросив на побачення найкрасивіший хлопець нашого інституту, звичайно, на мою суб’єктивну думку. Зник з мого життя він так само несподівано, як і раптово з’явився. Через багато років у Фб я розглядала його весільні фото і все дивувалася, чому він так погано причесався, тоді як наречена виглядала просто розкішно. Так я зрозуміла, що минулася любов.

Коли мені було 25, я зустріла своє перше справжнє кохання. Свої 26, 27 і навіть 28 я зустрічала з розбитим серцем.

І от сьогодні. Ми сиділи в різних кутах великої зали, рідко всіяної іншим людом. Я розглядала його, зовсім не задумуючись, що то помітять інші. Подорослішав, хоча швидше ні – постарішав. Запустив себе. 

Геть змінився на лиці, хоч у ньому все ще вгадувалися симпатичні риси обличчя молодого чоловіка, якого я зустріла одного листопадового вечора в передреволюційний час і з яким у вечірній сукні пішла кататися на ковзанах.

Я загадала: якщо його сусідка покине своє місце, я підійду і сяду поряд, привітаюсь, а потім… як складеться. Може, він буде привітним, і ми поговоримо як давні знайомі? А може, проігнорує або ще гірше – нагрубить? Тоді я не втримаюсь і в прямому ефірі дам йому смачного ляпаса.

Сама незчулася, як підвелася. Мов у тумані, попрямувала просто на нього. Ще трішки, ще кілька кроків – і я вже на місці. Відповість, проігнорує, нагрубить? …

Я пройшла повз. А він навіть не підвів очей.

Так?