#історії_людей. Знак

Знов і знов я оновлюю його сторінку у Фб. Якби була не віртуальна, а паперова, то я давно б стерла її в порох. Уже три місяці одне й те саме. Ті самі пости, те саме фото, тільки змінюється кількість друзів: він забрав мене з чорного списку, але запит у друзі так і не схвалив. Переходжу на свою – кілька лайків, коментарі, запити в друзі: араб, араб, йорданець, турок – девушка-красавіца, люблю-нємагу, вихаді за меня замуж – у бан, усіх у бан! О, канадієць, і тебе теж у бан. Усе марнота марнот. І знов вертаюся на його сторінку.

Весна стала обтяжливою. Повсюдно майорять ці закохані щасливі парочки. Ними кишить метро, парки, концерти й кафе. А я, розбита, розтоптана, морально зґвалтована, упиваюся своїм болем і станом покинутої та забутої.

Чим гірша я? Що зі мною не так? Що я не так роблю? Чим я не заслужила своєї порції взаємної любові?

Ще один вечір, безмістовно проведений за оновленням його сторінки, переглядом фото, перечитуванням повідомлень, самобичуванням і самокатуванням, підходить до кінця.

Умощуюся в ліжку і довго вдивляюся в нікуди: Боже, дай мені знак. Я хочу завтра розплющити очі, і щоб все змінилося, я хочу бути щасливою.

***

Як і звичайно, відразу після пробудження вмикаю Фб. Мене чекає повідомлення від давньої знайомої, яку я не бачила купу років.

– Привіт, може, ти мене вже й не пам'ятаєш, але я пишу тобі в дуже важливій справі. Я вже кілька років живу в Канаді. Один мій знайомий побачив твоє фото серед моїх друзів у Фб і просто втратив глузд, так ти йому сподобалася, просить, щоб я за нього словечко замовила, бо ти його в друзі навіть додати не хочеш. Будь ласка, не ображайся, хлопець він хороший. Та й здається, це любов ❤

Хотіла знак? На тобі!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Українська як іноземна: ресурси для вивчення мови

Українська мова як іноземна: з чого почати?

#крапкикоми. Аналізуємо оновлену редакцію правопису. Розділ «Велика літера» (параграфи 45-62)