#історії_людей. Танцювати

«Я не вмію танцювати», – сказав мій співрозмовник. Ми йшли темною вулицею і говорили про все на світі. Стільки всього було сказано, а зачепило саме це: я не вмію танцювати.

Здалося, що час відмотався на роки назад, і я опинилася на кухні разом з ним – єдиним чоловіком, якого я кохала.

У нас було більше сварок, ніж щасливого співіснування. Я чула замало теплих слів і зовсім дрібку щирих зізнань. Часто весь світ замикався в чотирьох стінах, і я більше плакала, ніж сміялася. І дуже часто це більше нагадувало муку, ніж любов.

Але часом, коли ми сиділи на кухні й починала грати його улюблена пісня, він підхоплювався, згрібав мене в жменю, притискав до себе, і ми танцювали. Такі рідкісні і такі щасливі миті, проведені в обіймах такого гарного, такого сильного, такого впевненого в собі, такого найбажанішого у світі чоловіка.

Ми продовжували йти. Говорили про все і ні про що конкретно, але в одному я вже не могла бути впевнена на 100%: коли повернуся додому, порушуючи багатомісячне мовчання, не напишу йому: «Привіт, я так скучила…»


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Українська як іноземна: ресурси для вивчення мови

Українська мова як іноземна: з чого почати?

#крапкикоми. Аналізуємо оновлену редакцію правопису. Розділ «Велика літера» (параграфи 45-62)