ТБІЛІСІ нашвидкуруч: побачити місто за один день

У свій останній вечір у Тбілісі я стояла на оглядовому майданчику і розглядала вогні міста: усього за кілька днів його вулиці, мости, будівлі, зелень стали звичними, близькими й зрозумілими. Не можу сказати, що я закохалася в це місто й мріятиму в нього повернутися, проте з першого кроку, з першого подиху в його межах я відчула себе тут надзвичайно комфортно і затишно, дуже швидко вловила його географію, розставивши в уявній карті основні локації, і за кілька годин уже цілком пристойно орієнтувалася, де я є і як мені потрапити до потрібної точки. 

І ось у цей вечірній момент прощання з Тбілісі виникла думка скласти власний маршрут знайомства з містом. Тут не буде чогось унікального, але буде схема, як за короткий час у зручний спосіб не пропустити найцікавіше і найбільш привабливе для туристів, користуючись Google-навігатором. Своє знайомство з містом я почала зі станції метро «Марджанішвілі», де знаходився мій готель. Саме з цієї точки і вирушимо на прогулянку. Але загалом для старту можна обрати будь-яку згадану нижче локацію, оскільки маршрут описує щось схоже на велетенське коло.

1. Кафедральний собор (Цминда Самеба)

Піднявшись угору вулицею Марджанішвілі, повернувши вправо та поблукавши не дуже привабливими з туристичного погляду вуличками, видряпавшись на пристойну висоту, ви нарешті потрапите до собору. Його розміри вражають, так само як і архітектура. На території є багато лавок та паркова зона, де можна відпочити, а при вході навіть кафе. На високих сходах фотографуються молодята, а всередину храму впускають тільки за дрес-кодом, тому відкритому одягу і спідницям тут зась. Звідси відкривається чудовий вид на місто. Вхід на територію вільний.

2. Храм Метехі та пам’ятник засновнику міста Вахтангу Гонгасалі

З бокового входу до собору подібними нетуристичними покрученими вуличками можна спуститися вниз до набережної та річки КурИ. Важливо не пропустити храм Метехі ліворуч, вхід на територію якого вільний. Окрім споруди, тут чудова панорама – стара частина міста постає у всій красі: ці милі кольорові будиночки, розкидані поміж скель, з вузькими покрученими вуличками – хрестоматійне уявлення туристів про Тбілісі. Також тут є виконаний в доволі кубічній манері пам’ятник засновнику міста Вахтангу Гонгасалі. Оглядовий майданчик розташований на вершині скелі, тому внизу можна побачити прожектори, які освітлюють її вночі, невеличку каплицю тощо. Усе це разом, звичайно, краще видно з протилежного боку. Але поки що виходимо звідти, переходимо дорогу та опиняємося в парку Ріке.

3. Канатна дорога

Поки що нас цікавить канатна дорога, вхід до якої тут, до парку ще повернемося. Вона простягнулася від парку до вершини скелі на протилежному березі. Проїзд в одну сторону коштує 2,5 ларі, розрахуватися можна тільки універсальною карткою для проїзду в громадському транспорті Metromoney, поповнивши її на місці. Кабінки розраховані на 8 осіб, мають прозорі стіни (колись прозорою була ще й підлога) та за менш ніж 2 хвилини транспортують вас до кінцевої точки. Звичайно, вас вражає чудова панорама, внизу вирує річка, плавають кораблики, їздять машини, а на відкритих дахах будинків, обладнаних під кафе, відпочивають люди.

4. Мати Грузії

Канатна дорога привозить на вершину скелі, де, окрім оглядового майданчика та сувенірних кіосків, на вас чекають ще кілька цікавинок. Повернувши праворуч та трохи пройшовши вперед повз сувеніри, ви опинитеся біля постаменту Матері Грузії. Він чимось нагадує київську Батьківщину-Матір, хоча й набагато меншого розміру. Символічно, що в руках фігуриста жінка тримає меч для ворогів та бурдюк з вином для друзів, а роздивитися її по-людськи можна тільки знизу. Проте позаду неї знаходиться майданчик з видом на Тбіліський ботанічний сад. Кажуть, там представлена рослинність чотирьох широт, а територія облагороджена для прогулянок. Але я там побувати не встигла.

5. Фортеця Нарікала

Повертаємося до канатної дороги та йдемо ліворуч. Тут залишки фортеці Нарікала. На територію можна вільно зайти, прогулятися оборонними мурами й оглянути місто з висоти. Від фортеці вниз ведуть сходи просто до відреставрованої старої частини міста.

6. Водоспад Легвтахеві

От так. Просто в центрі міста водоспад. До нього можна спустилися згаданими вище сходами та пройшовши кілька мостиків поміж скель. Усе облагороджено та дуже інстаграмно. По обидва боки здіймаються скелі, на вершині яких милі відреставровані будиночки.

7. Сірчані бані

Повертаємось до спуску зі сходів та рухаємося вперед, по праву руку відкриються сірчані бані – впізнати їх можна за кам'яними округлими дахами будівель. За легендою, саме сірчані джерела й спричинили появу самого міста – коли на них натрапив цар Вахтанг Гонгасалі, відразу постановив заснувати тут поселення та перенести столицю.

Ідемо далі в напрямку річки.

8. Старе місто

Наскільки я зрозуміла, ця частина власне дає відлік Старому місту – відреставрованій стародавній частині Тбілісі. Площа внизу (а може, і прилеглі вулички, не розібралася) називається Мейдан. Тут багато різних ресторанчиків, кафе, сувенірних магазинів та обмінників. А поки що ми піднімаємось вулицею вгору – по обидва боки заклади харчування/сувеніри/обмінники/чурчхела, проте вона врешті виведе нас до центральної Площі Свободи з високою стелою посередині. Поки що оминемо їх, бо по навігатору потрібно дертися ще вище – до фунікулера.

9. Гора Мтацмінда та фунікулер

Для користування фунікулером вам потрібно купити окремо картку, яка коштує 2 ларі, та поповнити її на потрібну кількість поїздок, одна – 2,5 ларі. Фунікулер має проміжну зупинку посеред шляху. Якщо вийти тут, то потрапите до храму святого Давида. Потім від нього можна піднятися вище, сплативши знову за проїзд, або ніжками вгору, чи спустися так само вниз. На вершині розкинувся парк. Тут вас також може привабити ресторан і кафе, які чомусь славляться смаженими пончиками з кремом за 1,5 ларі непристойно великих розмірів і неймовірної смакоти, облагородженою територією для дозвілля та атракціонами. Мені вдалося тільки покататися на величезному колесі за 5 ларі (для оплати в касі поповнюється куплена картка на цю суму), з якого, напевно, добре було б видно місто, якби не дощ і туман. Повертаємось униз.

10. Центр

За допомогою Google-навігатора подовжуємо собі шлях до центру, спустившись до станції метро «Руставелі». Саме тут бере початок головна вулиця столиці Руставелі. Вона завдовжки десь 1,5 км, має відреставровані будинки, кафе, тільки підземні переходи, тут розташований старий Парламент, якийсь помпезний готель, Грузинський театр опери і балету ім. Паліашвілі та різні брендові магазини. А приводить вона до вже згадуваної Площі Незалежності зі стелою, на якій свого часу відбулася не одна революція. Далі нас цікавить вулиця Варшавська (колись Пушкінська), яка веде вниз до річки. Дорогою вашій увазі відкриється археологічна знахідка – залишки оборонних мурів міста. Біля пам'ятника, здається, двірнику, варто повернути праворуч, адже ця вуличка веде до Театру маріонеток Резо Габріадзе. Ця будівля порівняно нова, але штучно зістарена та оповита різними приповідками. Щовечора о сьомій у її башті розгортається вистава, яку збирається подивитися чимало туристів. Рухаємося далі, знову кружляючи старими відреставрованими вуличками з безліччю кафе, виходимо на Мейдані. Далі прямуємо до моста.

11. Міст миру

Доволі цікавої форми зі скляним дахом, увечері блимає вогниками. Кажуть, що згори це блимання азбукою морзе означає «Я тебе люблю». Він приводить до вже згадуваного парку Ріке.

12. Парк Ріке

Колись на цьому місці була занедбана територія, а сьогодні сучасний парк. Кажуть, що він повторює обриси Грузії, поділений на ділянки, що відповідають регіонам країни та відповідно облаштовані. У парку є велика сцена, де відбуваються різні дійства. Наприклад, у суботу може танцювати ансамбль «Сухішвілі». А ще дивна будівля, яка нагадує чи то великий бінокль, чи то бурдюг, чи то ріг. Там живе мистецтво.

На цьому наше надшвидке знайомство з містом закінчене. Але насамкінець підведіть голову та роздивіться велику будівлю зі скляним куполом. Це Президентський палац. Особисто я туди не потрапила, про що дуже шкодую.

Кілька корисних дрібниць

Гроші

Гроші в Грузії називаються ларі та тетрі, 100 тетрі = 1 ларі. Відразу в аеропорту є щонайменше три обмінники. Наскільки я зрозуміла, тут не люблять безготівковий розрахунок і мало де знайдеш термінали, тому найкраще мати готівку і бути готовим до засилля дріб’язку – 5, 10, 20, 50 тетрі, 1 та 2 ларі (не пам’ятаю, чи 5 ларі траплялося). Сама не перевіряла, але кажуть, що при знятті готівки в банкоматі діє велика комісія. Приватбанк помічений тут не був.

Обмінники

По місту дуже багато обмінників і банків, тому проблем з обміном на виникне. Курс більш-менш однаковий, але загалом радять користуватися сайтами, де можна відстежити найвигідніший.

Громадський транспорт

У місті діє Metromoney – картка, якою можна розплатитися в громадському транспорті та канатній дорозі, потрібно тільки поповнити її на певну суму. Проїзд в автобусі та метро коштує 50 тетрі, на канатній дорозі 2,5 ларі. Поповнювати можна, здається, тільки на станціях метро.

Метро має дві лінії, станції ви не проґавите, тому що їх наземні будівлі оснащені великими червоними літерами «М». Центральні станції з кращим дизайном, віддалені простіші. У метро майже нема реклами, оце справді дивує. Зупинки оголошують грузинською та англійською мовами.

З наземного транспорту користувалася тільки автобусами і не знаю, чи є ще щось. За проїзд можна розплатитися Metromoney, приклавши її до спеціального апарату та забравши чек, або ж вкинути туди монети. Є кондуктор, який допоможе розібратися, розміняти гроші або навіть вкинути їх в цей апарат. Зупинки оголошуються тільки грузинською. Загалом автобуси сучасні, чисті та зручні.

Також по місту їздять маршрутки, серед них і рідні серцю жовті «Богдани» або дуже схожі на них. Про вартість і умови оплати проїзду в них, на жаль, не знаю.

Особливо вразили мене зупинки земного транспорту. Принаймні у центрі вони облаштовані спеціальними табло, на яких написано номер маршруту, напрям та час, через який транспорт прибуде, англійською та грузинською. Перевіряла: працює точно, що вражає і дозволяє розраховувати час!

Таксі

Їх багато. Вони дивно рухаються вулицями, можуть просто зупинятися і питати, чи не потрібно підвезти. Принцип ціноутворення для мене залишився справжньою загадкою. Якщо звичайна ціна по місту 4-5 ларі, це не означає, що таксист не здере з вас 15 ларі за нагоди. Вони можуть братися за замовлення, навіть якщо не знають адреси, завищивши ціну, а потім дорогою зупинятися і кілька разів перепитували в інших водіїв, як туди їхати. Можуть під'їхали, почути адресу, пошукати на карті, назвати високу ціну, отримати відмову і поїхати, згаявши купу часу. Можуть підняти ціну в 2-3 рази, як тільки почне крапати дощ. Беруть гроші за очікування. Можуть гарно з вами говорити, а потім перейти на крик, якщо раптом ви самі на інтуїтивному рівні не врахували, що ще майже половину суми треба сплатити за очікування. А ще мені здалося, що вони спеціально роблять вигляд, що не розуміють російську, завищуючи ціну. Загалом мій найнеприємніший досвід у Тбілісі. Якщо є можливість не користуватися таксі, не користуйтеся.

Дорога з аеропорту до міста

Є кілька варіантів, як дістатися з аеропорту до міста, які детально розписані в різних туристичних оглядах. Поїздка на таксі коштуватиме десь 25 ларі. Я вирішила скористатися громадським транспортом – відразу біля виходу з аеропорту розташована автобусна зупинка. Автобус №37 за 50 тетрі комфортно і порівняно швидко довезе вас до міста. Що цікаво, прямуючи до залізничного вокзалу, частину свого шляху він проходить центральною вулицею Руставелі.

Водії, машини та пішоходи

Машини в Тбілісі лякають. Їздять швидко і не зрозуміло, чи по правилах, окрім того, цілком нормально, коли чоловіки-водії-пасажири реагують на пішоходок масними поглядами, повертанням голів та незрозумілими викриками. Якщо ви переходите дорогу на пішохідному переході, краще перебігайте її, бо немає гарантії, що десь не вигулькне авто і не пронесеться повз вас. Особисто для мене переходити дорогу стало справжнім стресом, а в недозволених місцях я б цього не робила ні за які гроші, побоюючись за свою безпеку. У районі Мейдану справжнє стовпотворіння, тут змішалося все – машини, таксі, поліція, пішоходи, це дивує і водночас додає родзинки. А ще в місті багато машин з кермом праворуч.  

Вай-фай

У метро та ще десь по місту (я так і не зрозуміла логіки) діє відкрита мережа Tbilisi loves you. Ще є міська відкрита мережа на Мейдані. Заклади теж мають мережу, зазвичай під паролем, щось на зразок від 1 до 8, від 8 до 1 або назва закладу і 2018. Тобто загалом Інтернет знайти можна. Мобільним зв'язком я не користувалася.

Оренда житла

Я не займалася цим питанням, тому не знаю нюансів. У місті дуже багато готелів та хостелів. Але при бронюванні треба бути уважним. Недалеко від центру та в старому місті – це може означати, що будинок розташований десь на горах, і дістатися до нього буде нелегко.

Їжа

Сьогодні в Києві грузинською кухнею нікого не здивуєш. Здається, таких закладів у нас більше, ніж автентичних, тому в принципі і в Тбілісі великого подиву від хачапууі, хінкалі та іншого не буде. Тут багато закладів національної кухні і навіть хтось пожартував, що грузини готують традиційну їжу вдома і ходять в ресторани також на автентичні страви. Дуже багато борошняного і гострого, тому краще заздалегідь запастися ліками, які будуть полегшували наслідки переїдання і тому подібне. Європейську кухню знайти можна, і після тижня на хачапурі вона здається райським задоволенням. Є й «МакДональдз», до речі, дорожчий, ніж в Україні, та інші мережі швидкого харчування. Цікаво, що чайові включаються в чек автоматично (принаймні по-іншому у мене не було)

Напої

Ось тут мої пізнання невеликі. Вино пила, яке наливали, іншого алкоголю не коштувала, так само і чаю. Кава як кава.

Вода

Про нестачу питної води як Тбілісі, так і вся Грузія точно не чули. Що найцікавіше, її можна пити просто з-під крану. Я навіть в аеропорту бачила, як набирають воду для пиття з-під крану в туалеті. Також не забудьте про «Боржомі». Тут пляшечка 0,5 коштує дешевше, ніж будь-яка мінеральна вода такого об'єму в Україні.

Сувеніри

У  Старому місті багато крамничок і кіосків з сувенірами, також вони є на центральних вулицях. Магнітики, чашечки, тарілки на підставах, фігурки, ляльки в національному одязі, роги різних розмірів, традиційні шапки – стандартний набір. Більш оригінально виглядають прикраси з грузинської емалі, а також сумки-гаманці, здається, з шерсті з якимись традиційними малюнками. Бачила, що як сувеніри продають чаї та різні спеції. І, звичайно ж, чурчхела. Для гігієністів є навіть запакована у пластик. Ціна різна - і 2, і 7 ларі, тому краще пройтися і перепитати.

Мова і письмо

Грузинське письмо відрізняється від латиниці чи кирилиці, тому придатних до прочитання вивісок і підписів у Тбілісі катма. Люди середнього і старшого віку зазвичай розмовляють російською, серед молоді більш поширено англійська. Біля різних закладів, орієнтованих на туристів, зазвичай стоять «зазивали», які безпомилково упізнають вихідців із Східної Європи і відразу звертаються російською. Можна вивчити кілька слів ввічливості грузинською, але я десь читала, що неправильна вимова деяких слів може міняти значення, тому вирішила не ризикувати.

Інклюзія

Здається, тут про це не чули. Багато вузьких вулиць та сходів, пандуси відсутні. Що цікаво, реставрують частину Старого міста, не враховуючи потреби людей з інвалідністю, мам з колясками і дам та недам з чемоданами на колесах.

Туризм

Я була надзвичайно здивована, наскільки місто орієнтована на туристів. І їх тут дуже багато. Заклади харчування, сувернірні крамниці, екскурсії по країні, відреставроване Старе місто – усе для них. І не дивно, адже справді є на що подивитися. Тбілісі вражає поєднанням сучасної архітектури, старовинної забудови, скелями-стелями, повноводною річкою і безліччю мостів. Водночас треба бути відвертим: тільки повертаєш із центру в бокові або трохи віддалені від нього вулички, готуйся побачити розбиті тротуари, перекошені будівлі, запущені подвір’я з різним хламом, брудні вікна і не дуже добре організований побут, часто позбавлений естетичної складової.

Окрім того, у місті повсякчас можна наштовхнулися на магазинчики та кіоски, які залишилися ще з радянських часів та мають відповідний вигляд. Вулична торгівля, часто мало не з вікон будинків, товари, які продають і як їх продають, нагадують українські реалії десь кінця 90-х. Тому будьте обачними – зачаровуючись туристичним Тбілісі, не розбийте ілюзії об повсякденні картинки міста.

Підсумок

Так, Тбілісі цікаве місто архітектурою, оригінальною культурою та незвичайним поєднанням природних стихій та сучасного урбанізму. Але я ще ніколи так сильно не любила Київ, як після повернення звідти. Загалом рекомендую відвідати. Така подорож не вимагатиме великого бюджету, натомість подарує цілковитий комфорт у перебуванні у, здавалося б, чужій культурі, та яскраві враження.