Я тільки вийшла з «Либідської». Мені назустріч
спускалася дівчина, на футболці якої великими літерами було написано: «No
boyfriend, no dramas». Я зачепилася за той вислів і навіть повернула голову
вслід. Здавалося б, так просто, але стільки глибини заховано в тиражованій
китайською індустрією футболці. І враз мені згадалася одна історія. Вона просто
сталась, я ніколи до неї подумки не поверталася, а тут вона спливла з
найменшими деталями.
То було років зо два чи три тому, коли я жила
на Позняках і мала за звичку щоп'ятниці заходити в «МакДональдз»
пізно
ввечері, щоб поїсти або випити кави на самоті. Той день не був винятком, але
навколо було винятково багато людей.
Заглиблена у свій телефон, я зовсім не
помітила, як до мене підійшла дівчина і почала про щось просити. Спочатку я
відмахнулася, навіть не вслухавшись, що та хоче. Але вона не відходила, і я
врешті відірвалася від телефону.
–
Девушка, извините, – ніяковіла вона, – но для меня это очень важно.
Вы бы не могли позвонить моему мужу,
–
і простягнула свій телефон.
Я кліпала широко розплющеними очищами і не
могла зрозуміти, у чому річ.
–
Вам треба телефон передзвонити? – і я потягнулася до свого, щоб дати їй.
– Нет. Понимаете, я поссорилась с
мужем и ушла с дома. Уже два часа хожу, а он не звонит. И возвращаться тоже
сама не знаю как. Позвоните ему, скажете, что нашли потерянный телефон и увидели
его в телефонной книжке. Договоритесь где-то здесь о встрече, а я подойду к
нему. Или он мне перезвонит на другой телефон.
Тут пазл
склався. Я взяла телефон і набрала, готуючись озвучити легенду. Один дзвінок.
Довге очікування. Другий дзвінок. Чекання. Третій... Коли я готувалася набрати
вчетверте, вона мене зупинила.
– Спасибо, не надо больше,
- вибачилася і пішла.
І стільки краху було в тих її словах,
погляді, ході. Мені так хотілося підбігти, обняти її, сказати щось для
підтримки. Вона ж дві години ходила по морозі, вигадуючи, як переступити через
себе і піти на примирення, і весь цей такий тяжкий морально план зазнав
поразки: напевно ж він чув дзвінок, чув, але проігнорував.
Та я не підвелася і не побігла до
неї. Я лишилися на місці, дивилася їй у спину, а потім перевела погляд на свій телефон: на мої останні чотири
дзвінки до одного абонента так ніхто й не відповів.
Коментарі
Дописати коментар